11:13 | |
| Я́нівський цви́нтар — один з цвинтарів у Львові, на якому поховані визначні українські діячі: генерал УГА Мирон Тарнавський, Ольга Басараб та інші, близько тисячі вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918-19 років.Зміст [показати] [ред.] Розташування Кладовище розташоване на вулиці Шевченка, на околиці історичної місцевості — Клепарова. Його площа становить близько 38 га. Понад 200 тисяч поховань розташовані на 68 полях. Головний вхід розташований на вулиці Шевченка. Біля входу — колона-капличка з 17 століття, споруджена у 1938 році за проектом архітектора Антона Лобоса. [ред.] Історія Цвинтар був заснований у 1883 році для західної частини Львова. Вже до того часу, на околицях вулиці Золотої у 1855 році було створено Нове єврейське кладовище. Почасти через це, а почасти через віддаленість від центральної частини міста, спочатку Янівський цвинтар не користувався великою популярністю. Переважно на ньому ховали людей із бідніших верств населення. Протягом своєї історії кладовище розширювало межі вздовж вулиці Шевченка — колишньої Янівської, займаючи пустирі, які віддаляли його від єврейського цвинтаря, поки врешті обидва некрополі не злилися в один. Станом на 1939 рік на цвинтарі було 54 поля і близько 115 тисяч поховань. На початку 1980-их років, у зв'язку з недостатком вільного місця, Янівський цвинтар було закрито. Виняток робиться для родин, які мають власні гробівці. За спеціальним дозволом здійснюються поховання в могили близьких родичів. [ред.] Поля давніх поховань Поля давніх поховань розташовані справа від головного входу та вздовж центральної алеї. Цікавою з мистецьких міркувань є гробниця родини Дзенцеловських, прикрашена барельєфом «Шлях у вічність» (1919). Більшість пам'ятників у цій частині цвинтаря належать майстрам з каменярських фірм О. Загурського, А. Круля, Л. Тировича, Г. К. П'єра, Л. Ольшевського, Т. Івановича. Найстарішим мистецьким пам'ятником є пам'ятник родини Маханів, до якої належав і відомий лікар, професор Львівського університету Йоган Махан (1764—1824). Надгробок виконаний у стилі ампір, з фігурою плакальниці. Авторство вірогідно належить А. Шимзеру. Цей надгробок було перенесено з Городецького кладовища на початку 20 століття після його ліквідації. Цікавими також є склепи в стилі «Art Deco», зроблені в майстерні В. Коржевича у 1920-их-30-их роках, надгробок Романа Калецького (†1928) з рельєфом жіночої фігури з факелом. Деякі інші надгробки походять з майстерень С. Литвиненка і А. Коверка. На стику 31 і 14 полів похований католицький архієпископ Львова, святий Юзеф Більчевський (1860—1923). Щоб привернути увагу львів'ян до нового кладовища, пан Юзеф заповів поховати себе тут. [ред.] Поховання жертв квітневих подій 1938 [ред.] Меморіал стрільців УГА [ред.] Нове єврейське кладовище У 1962 році після розпуску львівської єврейської громади, до Янівського кладовища було приєднано і новий єврейський цвинтар. Старе окопище було закрите для поховань у 1855 році. Тоді ж було засновано новий некрополь за Кортумовою горою, поблизу дороги на Янів. У 1856 році було побудовано синагогу коштом Єфроїма Вікселя. Згодом було впорядковано дорогу до цвинтаря, споруджено паркан в неороманському стилі, а також адміністративне приміщення. У 1912 році розпочалося спорудження нового передпоховального приміщення Бет-Тахара за проектом Р. Фелінського та Є. Ґродинського. Після трагічного погрому євреїв Львова польськими солдатами вкінці листопада 1918 року на Кортумовій горі було споруджено меморіал його жертвам. Ліквідація кладовища розпочалася 1943 року. В радянський період цвинтар продовжував функціонувати під опікою єврейської громади Львова. Біля входу з вулиці Єрошенка споруджено єврейською громадою гранітний обеліск. Компактні єврейські поселення розташовуються вздовж головної алеї і на прилеглих полях. Тут інує власна нумерація полів. Після 1962 року територія кладовища використовується і для неєврейських поховань. Вище 37-поля встановлена плита з написом «Здесь похоронены советские граждане жертвы фашистских злодеяний во Львове 1941—1943», що свідчить про те, що цей пам'ятний знак був встановлений у пам'ять про жертви голокосту. [ред.] Військові поховання До війни на Янівському цвинтарі були відведені спеціальні місця під військові поховання. Поля 42 і 43 призначалися для військовослужбовців львівського гарнізону. На 41-ому полі поховані вояки І світової війни, польсько-української війни 1918—1919 років та польсько-більшовицької війни 1920 року. Сюди також перенесли останки 226 солдат Першої кінної армії, які загинули під час наступу армії Будьонного на Львів. Є також окремі поховання вояків армії Врангеля, Денікіна, Балаховича, що помирали на еміграції. На 37-ому полі розташоване невелике Польське військове кладовище 1918 року. Проте внаслідок руйнації у 1970-их роках, збереглося лише декілька могил та пам'ятний хрест. Протягом німецької окупації частина Янівського кладовища, яка примикала до вулиці Шевченка, використовувалася під поховання гітлерівських солдат. У 1941 році тут було закладено окреме кладовище для словак, проте не збереглося через руйнацію у 1970-их. На західній околиці цвинтаря, за межами поля 53, розташоване кладовище німецьких військовополонених, які перебували у Львові у 1945—1949 роках. Збереглося лише 20 номерних могил. [ред.] Українські стрілецькі поховання У великому чотирикутнику було 648 могил українських стрільців, побудованих 1934 р. з бетону, з військовим хрестом за проектом П. Холодного і Л. Лепкого. Спочатку могилами опікувався Пласт, а з 1926 року «Товариство охорони воєнних могил». Між двома світовими війнами на Янівському цвинтарі відбувалися щорічні поминки і походи українців. 1971 року за дорученням Львівського облвиконкому бульдозерами зірвано стрілецькі могили, понищено хрести та викопано людські останки. Збереглися тільки могили ген. М. Тарнавського і К. Левицького, але без хрестів. Проти цього вандалізму гострий протест до урядових установ вислав 16 серпня 1971 В. Чорновіл. [ред.] Список відомих осіб, похованих на Янівському цвинтарі Могили Василя Біласа і Дмитра Данилишина на Янівському цвинтарі 12 грудня 2007 року. Антонич Богдан-Ігор Басараб Ольга Белтовський Юліан Бень Василь Блажейовський Дмитро Білас Василь Більчевський Юзеф Блажкевич Іван Будзан Антін Бучацький Александер Ган Лев Данилишин Дмитро Кладочний Йосиф Левицький Кость Максименко Федір Матейко Катерина Печенівський Григорій Пясецький Андрій Сосенко Модест Струтинський Микола Володимирович Суходольський В'ячеслав Тарнавський Мирон Янів Броніслав | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
