22:52 | |
| Єврейські кладовища у Львові — збережені та знищені юдейські поховання у Львові. Найдавнішим єврейським кладовищем у Львові було Старе єврейське кладовище, засноване, за різними даними, в кінці XIII або на початку XV століття. Нове єврейське кладовище було відкрито в 1855 році. Окрім того у Львові існувало декілька невеликих єврейських цвинтарів, заснованих в середині XIX та на початку XX століття. Зміст [сховати] 1 Старе кладовище (кіркут) 1.1 Поховання на Старому кладовищі 2 Нове кладовище 3 Невеликі кладовища 4 Доля єврейських кладовищ 5 Примітки 6 Джерела і література 7 Посилання [ред.] Старе кладовище (кіркут) Старе єврейське кладовище у Львові є одним з найдавніших у Східній Європі. Разом із залишками стін Високого Замку і церквою святого Миколая воно було однією з небагатьох пам'яток княжих часів у Львові, що збереглися до ХХ століття. Існує декілька версій щодо того, коли у Львові з'явилося перше єврейське кладовище (кіркут). За даними дирекції старого єврейського кладовища найдавніші мацейви датуються 1348 (немовля Якуб) і 1378 (Міріам, дочка Саула). Історик М. Балабан (М. Bałaban) вважав, що кладовище могло існувати з кінця XIII століття і вважалося найдавнішим в усій Червоній Русі. Директор Львівського історичного архіву О. Чоловський вважав, що єврейське кладовище у Львові датується в міських актах 1414 роком. Інший дослідник Р. Менкіцький вважав, що найдавніша згадка в книгах львівського магістрату відноситься до 1480 року. У цьому записі говорилося, що євреї повинні платити за цвинтар 30 грошів щорічно на день святого Миколая. Довгий час тут ховали євреїв з усієї Галичини, лише в кінці XVI на початку XVII століття було дозволено мати кладовища єврейським громадам інших галицьких міст і містечок. Не зважаючи на появу у Львові у 50-ті роки XIV століття нового єврейського кварталу в середмісті, кладовище довгий час залишалося тим самим. У 1601, 1624, 1628 роках громада докупила ділянки землі, й плата за користування кладовищем збільшилася. Межі кладовища були чітко окреслені вже на плані Львова в 1766 році. Воно розміщувалося між сучасними вулицями Раппопорта, Клепарівської, Броварної та Базарної. Всіх визначних людей ховали в центральній частині. Там був похований засновник розробки дрогобицьких соляних родовищ Волчко; перший львівський рабин раббі Леві бен Якуб Кікенес (помер в 1503), засновник синагоги «Золота Роза» Ісак Нахманович (помер в 1595); сама Золота Роза, дочка Якуба (померла в 1637), засновник єшиви, керівник сеймику євреїв Польщі Ізує Фалк (помер в 1614); ректор єшиви, якого четвертували у Львові за віру Хаїм Райцес (помер в 1728). Неподалік знаходився ряд з 129 надгробків жертвам єзуїтського погрому 1664 року. Найбільше мацевот датувалися 1855 роком, коли в місті лютувала епідемія холери. Внаслідок епідемії Старий цвинтар виявився переповненим, і його того ж таки 1855 року було закрито владою. Збереглися опис кладовища та альбом фотографій багатьох його надгробків, зроблений у 1925-1928 роках Львівським товариством опіки єврейських пам'яток старовини. Сьогодні старе єврейське кладовище, одне з найдавніших в Європі, не існує. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на території близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 тисяч осіб. [ред.] Поховання на Старому кладовищі Видатних осіб євреї ховали в самому центрі кладовища (кіркуту), що становив, за словами М. Балабана, «єврейський пантеон». Тут стояли нагробки відомих людей єврейської громади Львова: Нахмана і Мордехая Ісаковичів (Nachman Izaakowicz, Mordechaj Izaakowicz, †1618), Ісаака Нахмановича (Izaak Nachmanowicz, †1637), Ізує Фалька (Izuje Falk, †1614), Давида Галеві (David Halevy, †1667), Рози Нахманович (Золота Роза) (Roza Nachmanowicz, Giłdene Rojze, †1637), Адель Кікінес із Дрогобича (Adel Kikines, †1710), рабинів братів Хаїма та Йони Райзесів (Chajm Reises, Jona Reises, †1728). На околиці поховані рабини Леві бен Якуб Кікінес (Levi ben Jakob Kikines, †1503), Хахам Цві Ашкеназі (Chacham Zwi Ashkenazy, †1718), Хаїм Рапопорт (Chajm Rappaport, †1771), Якуб Орнштайн (Jakob Ornstein, †1839), Абрагам Кон (Abraham Kohn, †1848). Багато надгробків мали характерні символи: благословляючі руки - символ когена, дзбан і глечик - символ левита (представника коліна Леві), книжки - символ вченого, А також родинні символи: ворон - родина Раппопортів, олень - Ашкеназі, голуб - Кікінеси.[1] [ред.] Нове кладовище Нове єврейське кладовище було відкрито в серпні 1855 року на Пилихівських пагорбах, неподалік від вулиці Янівської. Тут були поховані такі шановні члени єврейської громади як Еммануїл Блюменфельд, Еміль Бик, рабин Швабахер, Ехезкіль Каро, Натан Левенштейн. У 1856 році на новому кладовищі на гроші комерсанта Ефроїма Вікселя було споруджено синагогу. У 1875 році єврейська громада вимостили дорогу (нині вулиця Пилихівська) до нового кладовища від Янівської. У 1890 році кладовище оточили парканом у неороманському стилі. У 1894 році біля головного входу на кладовище побудували адміністративне приміщення. 1912 року було споруджено нове передпохоронне приміщення (бет-тахара) в стилі модерн. [ред.] Невеликі кладовища Ще один цвинтар було відкрито в районі Знесіння у травні 1872 року для жителів таких прикагалків, як Збоїща, Замарстинів, Голоско, Клепарів, Кривчиці. У вересні 1884 року було відкрито єврейське кладовище в районі Кульпарків при психіатричній лікарні. На початку XX століття на Замарстинові існувало невелике кладовище, закрите перед Першої світової війною. На Кортумовій горі після 1918 року було споруджено пам'ятник жертвам погрому в листопаді 1918 року, а поруч з ним меморіал загиблим євреям-воїнам австро-угорської армії. [ред.] Доля єврейських кладовищ Ще на початку XX століття Старе кладовище отримало статус пам'ятки від австро-угорського уряду. Цей статус підтвердив уряд відтвореної Польщі. Окупаційна німецька влада наказала знищити Старий цвинтар. У травні 1942 року голова львівського юденрату звертався до адміністрації дистрикту Галичина з проханням надати кладовищу статус пам'ятки; відповіді на це звернення не було. Остаточно кладовище було знищено в 1947 році, коли на його території був побудований Краківський ринок. Нове єврейське кладовище почали знищувати відразу після розстрілу юденрату в січні 1943 року. Навесні 1943 року було підірвано будівлю бет-тахара. Після закінчення війни єврейська релігійна громада упорядкувала кладовище, зібрала і поховали останки розстріляних, на згадку про них встановила гранітний обеліск. До адміністративної будівлі прибудували приміщення, що використовується як бет-тахара. У 1962 році радянська влада розпустили єврейську релігійну громаду, а нове єврейське кладовище приєднали християнського Янівського цвинтаря, що знаходився поруч. Зараз воно на три чверті заповнено християнськими могилами, а в південній частині є декілька десятків мусульманських поховань. Єврейські поховання сконцентровані навколо головної алеї. За радянських часів територію кладовища на Знесінні передали під автобазу, а на площі єврейського кладовища в районі Кульпарків розмістили домобудівний комбінат. У даний час у малочисельної єврейської громади Львова окремого кладовища немає. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
