20:37 | |
| Личаківський цвинтар знаходиться на вул. Мечникова, 33, проїзд трамваєм №7 або №2 до вул. Мечникова). Площа понад 42 та, біля 300 тис. поховань розташовані на 86 полях, споруджено понад 2 тис. гробівців, встановлено на могилах біля 500 скульптур та рельєфів. Личаківський цвинтар виник у 1786 р. Кладовище призначалось для Середмістя і IV дільниці Львова. Оскільки в Середмісті мешкали найбільш заможні львівські міщани, а віддаленість цвинтаря від регулярної забудови забезпечувала можливість постійного розширення, нове кладовище отримало статус репрезентаційного головного некрополя Львова, який зберігло й до наших днів. Найдавніші збережені могильні плити Личаковського цвинтаря відносяться до 1787 та 1797 рр. Цвинтар розпочинався тоді на ділянках, які займають сьогодні 6,7,9,10,14 та прилеглі поля. У 1804 іа 1808 рр. відбулося значне розширення його площі за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища припадає на 1856 р. Тоді було запрошено університетського ботаніка Карла Бауера, який у співпраці з керівником цвинтаря Титом Тхужевським впорядкував територію, спланував алеї та доріжки і надав кладовищу характер паркової зони. В першій половині XIX ст. на Личаківському цвинтарі домінувала класицистична скульптура таких знайомих майстрів, як Гартман Вітвер, Антон і Йоганн Шимзери, Пауль Ойтеле. Їх традиції з виразним впливом західноєвропейської скульптурної школи продовжили у 2-й пол. XIX - па поч. XX ст. Абель Марія Пер'є, Генрик Пер'є, Ларис Філіппі і далі вже вихованці місцевих майстерень Юліан Марковський, Едмунд Яскульський, Тадеуш Баронч, родина Тировичів, Вітольд Равський та інші. Творчість цих майстрів залишила на кладовищі пам'ятники еклектичного характеру, сецесії та "Art Deco". Зі скульпторів-українців в період до 1945 р. найцікавіші роботи належать Григорію Кузневичу та Сергію Литвиненку. У повоєнний час поля кладовища заповнились стандартними нагробками комбінату похоронного обслуговування, інколи збагаченими портретами покійних та епітафіями. Значна частина оригінальних робіт безіменні. Із сучасних скульпторів цікаві роботи на кладовищі залишив Євген Дзиндра (1913-1983). Індивідуальним підходом до кожного твору відзначається Теодозія Бриж. Автором цілої серії скорботних дівчат, часто в українських народних строях був Євген Прокопович. Оригінальні нагробки у реалістичній манері створив Петро Кулик. З інших сучасних митців слід відзначити Луку Біганича, Валентина Подольського, Еммануїла Миська, Петра Дзиндру, Любомира Яремчука та Миколу Посікіру. У повоєнний період Личаківський цвинтар продовжував приймати прах львів'ян. На першому полі та вздовж головної алеї відбувались захоронення більш визначних мешканців міста. Під решту поховань відводились вільні ділянки полів, ліквідовувались деякі доріжки та площадки. В 1975 р. прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться для особливо заслужених громадян, родин, які мають власні гробівці, та в окремих випадках допускаються під захоронення в існуючі могили родичів після 25-ти літнього строку поховання. Непродумана процедура визначення місця під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону привели до значних шкод на кладовищі, втрати деяких високої мистецької вартості пам'яток, знищення металевих пам'ятників та оздоб, природного руйнування могил, гробівців та скульптури. Починаючи з середини 1970-х рр. громадськість Львова, представники творчої інтелігенції, Українське товариство охорони пам'ятників історії та культури, засоби масової інформації неодноразово звертались до владних структур про необхідність надання цвинтареві статусу заповідника, охорону і реставрацію його мистецького доробку. 10 липня 1990 р. ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територію Личаківського цвинтаря оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. У 1991 р. до його складу включено військове кладовище Пагорб Слави. | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
